З дитинства хлопчики захоплюються машинками і цікавляться різного роду механізмами, а дівчатка грають в ляльки. Але чи дійсно це закладено в них природою? Чи ця зовнішня дія суспільства, відповідне виховання і звичні стереотипи?

Дитині корисно і треба грати в ті ігри, в які йому хочеться, розширювати свій кругозір і придбавати навички. Украй важливо чути і розуміти свою дитину, а не нав'язувати йому свої переваги. Не позбавляйте дітей дитинства. Будь-яка іграшка є моделлю дорослого життя і корисна малюкові. Розподіляючи ігри за статевою ознакою, ви лише розвинете комплекси у дитини і спровокуєте невроз. Адже усі наші комплекси родом з дитинства.

Слід зазначити, що на перевагу дитиною тієї або іншої гри впливає як природний чинник, так і соціум. Природою заведено, що хлопчик віддасть перевагу іграм, пов'язаним з технікою і машинами, як і усі майбутні чоловіки, а дівчинка - як майбутня мама і хранителька домівки - лялькам. Хлопчики і дівчатка, граючи, наслідують папу і маму, відповідно. Вони не усвідомлено вибирають ігри, імітуючи наочні приклади з життя. Так, деякі дівчатка починають цікавитися чоловічими іграми - адже у сучасному світі жінка намагається освоїти і уміти усе, а хлопчик, граючи в ляльки, знайомиться з різними життєвими ситуаціями.

Напевно, немає таких батьків, які б не прагнули до правильної організації дозвілля своєї дитини. Але чи кожен знає про те, що таке правильне дозвілля і яким саме воно має бути? Щоб дати відповідь на це питання, потрібно для початку визначитися, що саме ви чекаєте від вашої дитини.

У першу чергу, звичайно ж, щоб дитина розвивалася всебічно. Багато батьків вважають свою роль у вихованні організації дозвілля дитини вичерпаною у зв'язку з появою останнім часом комп'ютерів, великої кількості різноманітних розвиваючих сучасних ігор, різних новомодних шкільних предметів. Але вони глибоко помиляються, це зовсім не так. Саме батьки несуть відповідальність за цікаве, а головне правильне дозвілля дитини на протязі його дитинства і юності. Щоб правильно організувати відпочинок дитини та в подальшому уникнути проблем батьків і дітей, потрібно знати основні прості правила.

Так от, організація правильного дозвілля для дитини починається саме тоді, коли батьки знаходять для своєї дитини достатню кількість часу. Якщо ваша дитина буде проводити весь свій вільний час за комп'ютером, це зовсім неправильно. І це не є показник домашності дитини, а швидше за все, показник того, що у батьків зовсім немає часу займатися своєю власною дитиною.

Дотримання головних аспектів організації правильного активного і пасивного відпочинку дитини  допоможуть вашій дитині всебічно розвинутися в розумовому та фізичному плані.

Виховати творчу людину без краси неможливо.

Прекрасне - вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, бо краса, яка не сприймається, мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ.

Враження дитинства відкладаються в пам'яті на все життя і вирішують подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.

   Зі своїми переживаннями дитина завжди звертається до дорослих. Побачене вперше, відчуте, як чудо, породжує тисячі запитань, на які дитина негайно потребує, відповіді. І разом з відповіддю ми даруємо їй нашу естетичну оцінку - еталон сприймання світу. І саме своєю здатністю помічати красу, відчувати й емоційно переживати її ми відкриваємо у дитині почуття сприйняття прекрасного.

   Для того, щоб діти відчули красу, необхідно перетворити заняття в любування і залучити для цього всі органи чуття.

   Далеко не кожна дитина може стати в майбутньому професійним художником, але кожна може навчитися помічати навколо себе красу, реагувати на неї иросердечним поривом, продовжувати її в своїй душі, думках, діях, творіннях.

Перш ніж приступати до виховання у дитини любові до Батьківщини, необхідно пояснити їй, що таке Батьківщина. Це дуже складне і ємне поняття, яке включає в себе багато почуття - від любові до поваги.

Багатогранність любові до Батьківщини проявляється не тільки в прихильності людини до певного географічного місця. Ця любов складається також з особливих почуттів до мами, тата, іншим дорогим людям, до свого дому, місту, де живеш, природі і країні. Любов до рідних місць входить в коло загальнолюдських цінностей. Любов до Батьківщини має найглибші історичні особливості.

Не можна любити Батьківщину, але при цьому не відчувати з нею тісного зв'язку. Для цього дитина повинна знати, як любили, берегли і билися за Батьківщину їхні дідусі та бабусі. Глибоке почуття любові до Батьківщини завжди живе в людях, саме це почуття і "змушує" їх піклуватися про Батьківщину.

Питання: "Як виховати у дитини любов до Батьківщини?" Має одну універсальну відповідь. Спочатку потрібно навчити дитину бути добрим, відповідальним та небайдужим. Потрібно пробудити в ньому до чого-небудь почуття прихильності. Але насамперед необхідно "навчити" дитину бачити красу, яка оточує його. Дитина, що не любить природу, не зможе полюбити Батьківщину. Відчуття захоплення багатствами навколишнього середовища і дарами природи є попередником справжнього патріотизму.

Дорослі повинні пам'ятати, що якщо вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, тоді їх діти теж будуть сильно любити Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям. Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишньому середовищу. Ось тоді можна повністю бути упевненим в тому, що їхні діти стануть самими гідними громадянами своєї Батьківщини. Важливо пам'ятати, що патріотизм є вираженням єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів.

Будь якій мамі хочеться, щоб її дорогоцінне чадо росло не лише розумним і здоровим, але і щасливим! Останнє можливо тільки в тому випадку, якщо у дитини складаються хороші стосунки з оточуючими, в першу чергу з однолітками. Як йому допомогти завоювати авторитет? На науковій мові це називається соціалізацією - розвитком особистості і адаптацією до середовища проживання. Як зробити цей процес більш комфортним і простим для малюка? Розвиток спілкування дитини з дорослими і однолітками - важлива тема на сьогодні.

Але соціалізації без спілкування не буває. Потреба у спілкуванні у людини в крові. Тому дитині хочеш, не хочеш, а доведеться вливатися в колектив. По-перше, це допоможе йому стати активніше і впевненіше в собі, а по-друге, навчить творчо мислити.

Діти потребують спілкування не тільки з однолітками, але і з дорослими: родичами, друзями батьків, лікарями, вихователями, вчителями і т. д. Адже суспільство різнолике, і треба вміти знаходити спільну мову з кожним його представником.

Незаперечною є істина, що суспільство, яке прагне жити в гармонії з довкіллям, має не лише декларувати, а й формувати систему істинних цінностей у кожного громадянина. Тому одним із чинників благополуччя індивідуальності, родини та суспільства в цілому має стати здоров’я, як фундаментальна цінність буття. У наш час категорія здоров’я набула особливої актуальності, трансформувавшись у глобальну проблему існування людської цивілізації, зумовивши перегляд ставлення населення до власного здоров’я та впровадження у життя оздоровчої ідеології. Основа таких змін – у формуванні природовідповідних життєвих позицій людини щодо світу, самої себе і власного здоров’я.

Враховуючи актуальність проблеми здоров’я, національні програми «Освіта (Україна ХХІ)», «Діти України», Національна доктрина розвитку освіти та програма «Здоров’я нації» визначають найважливішими стратегічними завданнями всебічний розвиток людини (в тому числі і дитини), становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я, формування у дітей відповідального ставлення до нього як найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Ці завдання знайшли відображення в Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Концепції національної безпеки України, у Базовому компоненті дошкільної освіти. Отже, передусім педагогічним загалом поставлено стратегічну мету – пошук шляхів удосконалення процесу збереження, зміцнення та формування здоров’я юного покоління в цілому і кожної особистості зокрема.

Бесіда з батьками «Права дитини в садку і в родині»

Дитинство – унікальний період, коли формуються риси характеру, основи моделі поведінки, ставлення до себе і навколишнього світу. Мала дитина подібна до губки, яка жадібно вбирає уміння, знання, погляди та думки. Тому моральні основи правового виховання закладаються саме в дитинстві у моральних відносинах у родині, дитячому колективі. Якщо кожна людина змалечку засвоїть, що вона є людиною, особистістю, що вона має людські права, честь і гідність, може вільно висловлювати свої думки, тільки тоді вона зможе впливати на перебіг подій у суспільстві і брати участь у побудові дійсно незалежної демократичної правової держави.

Найперше суспільне середовище, до якого потрапляє дитина, – це дошкільний навчальний заклад, який у взаємодії з сім’єю має створити належні умови для забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, набуття життєвого досвіду. Дошкільний вік – період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Життя малюка сповнене різноманітних, складних для нього ситуацій та перешкод. І саме дорослі повинні навчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно, бути готовими до труднощів та їх подолання.

З давніх-давен відоме гасло “Твоє здоров’я – в твоїх руках”. але щоб навчитися берегти здоров’я, треба знати про самих себе, про стан свого організму. Слово “здоров’я” супроводжує дитину від моменту її народження. Ще навіть не знаючи, що воно означає, три-п’ятирічний малюк каже: “Я здоровий, якщо не хворію”.

Формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежить від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей.

Батьків та педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад надто великий і часто-густо безрезультатний, позаяк, окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я.

Зараз можна знайти безліч порад із профілактики захворювань, але всі вони вкладаються в сім основних правил.

Правило перше: Регулюй температуру

Правило друге: Більше зволоження

Правило третє: Вітаміни

Правило четверте: Дотримуйся режиму

Правило п'яте: Використовуй ароматерапію

Правило шосте: Менше ліків

Правило сьоме: Зміцнюй імунітет і загартовуй організм

Новий рік – це свічі, хлопавки й вогні, а ялинки, на жаль, дуже добре горять. При цьому штучні ще й виділяють отруйні речовини, швидко плавляться й "розтікаються". Щоб ялинка приносила тільки радість, установлювати її треба подалі від опалювальних приладів і джерел відкритого вогню – камінів, газових плит. і т.ін. Щоб ялинка не впала або не поранила дитину, вона повинна бути правильно зібрана і надійно встановлена, а іграшки рівномірно на ній розподілені. На ялинку не можна встановлювати свічі та бенгальські вогні, особливо в об'єднанні з ватним "снігом" і паперовими іграшками. У кімнаті, де стоїть ялинка, малята повинні перебувати тільки під доглядом дорослих. Для дитячої безпеки ялинку краще нарядити легкими прикрасами, які не б'ються (бантами, шишками, кульками зі склопластику і т.ін). Слід дотримуватися й правил електробезпеки.

-Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.

-Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.

-Коли дитина вередує, не намагайтеся в цей час доводити їй будь-що — це даремно. Сварка не має сенсу, а биття ще більше її нервує.

-Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте.

-Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти дитину від капризу, що так рознервував її.

-Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо підкреслено спокійно поставитися до подій, які лякають її.

-Пам'ятайте, що основною причиною нервового розладу у дитини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка, яку дали цій події дорослі.

-Будьте з дитиною наполегливі. Якщо сказали «ні», залишайтеся і далі послідовними в своїх вчинках.

-Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження і обурення, якщо їх здійснила б доросла людина.

-Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.

-Уникайте сварок і конфліктів в родині при вашому малюку.

-Коли дитина заспокоїться після капризування, поговоріть з нею ласкаво. Розкажіть, як вас засмутило, що вона так поводилась. Така розмова попередить виникнення почуття провини у дитини, як це часто трапляється після бурхливих сплесків гніву.

Підготовка до школи у дошкільній освіті – один з важливих етапів розвитку дитини. Це період залучення маляти до круга загальнолюдських цінностей, час встановлення перших стосунків дитини з людьми, що оточують його. Ніколи в своєму житті чоловік не випробовує такі швидкі і якісні зміни в своєму сприйнятті світу, як в розвитку дитини в дошкільний період і перші роки навчання в школі. В той же час дитячий вік характеризується підвищеною вразливістю і чуттєвістю. Особливо гостро це питання з'являється, коли починається підготовка до школи.

Підготувати дитину до школи - надзвичайно відповідальне завдання для його батьків. Досвід показує, що не всі діти належним чином пройшли підготовку до школи і готові до безболісного, успішного входженню в учбову діяльність. І мова зовсім не про вимоги школи наявності в маленького дарування знань в галузі граматики, математиків, логіки  і тому подібне. Підготовка до школи має на увазі психологічну, розумову, фізичну готовність маляти до нових умов його життя.

Важливою якістю особистості є працелюбність, потреба трудитися, знаходити задоволення і радість у праці, здатність відчувати гордість за результати свого особистого труда та праці своїх товаришів. Трудове виховання сприяє формуванню певного комплексу особистісних властивостей і якостей, серед яких важливе місце посідають інтерес до дорученої справи, добросовісність, відповідальність, наполегливість. Усі ці якості можна виховати тільки в процесі праці.

 Трудове виховання дитини починається в родині. Значення праці у житті людини має бути розкрите дитині. Під час прогулянки містом, на вулиці, в зоопарку звертайте увагу дитини на те, як люди працюють, спонукайте її спостерігати за ними. Доцільно також приводити малюка на роботу до мами й тата, розповідати їм про свої обов’язки.

До праці слід прилучати якомога раніше, тому що працелюбність народжується насамперед у спільному з дорослими труді. Хай спочатку мама робить справу і одночасно розповідає, показує, пояснює, говорить, яким має бути результат. Дитину прилучають до виконання окремих, простих завдань. Наприклад, вимити морквину перед тим, як мама її почистить і покладе в суп. Завдання ускладнюються, і сама участь у спільній праці стає постійною.

Результатом послідовного і цілеспрямованого виховання в родині є те, що старший дошкільник виконує і більш складні доручення: накриває на стіл і прибирає зі столу, піклується про домашніх тварин, доглядає за іграшками, утримує в порядку свої книги, витирає пил книжкової полички тощо.