Значення  та завдання музичного виховання

Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів  виховання, з допомогою якого здійснюється формування особистості.  Мета музичного керівника – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття і мислення дитини, її характер і волю. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного. 

Прилучення до музики важливо розпочинати у ранньому віці. Звичайно музичне виховання розпочинається у дитячому садку. Воно здійснюється на музичних заняттях, а також під час святкових ранків, вечорів розваг та самостійної музичної діяльності. В процесі занять діти ознайомлюються  з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь і навичок із слухання музики, співів та музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до творів музичного мистецтва.

Музичне виховання – органічна складова частина всього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Основною формою музичного виховання і навчання є музичні заняття, які складаються з таких розділів: - слухання музики;  співи;    музично-ритмічні рухи.

Знайомство з музикою починається із слухання різних музичних творів. Адже для того, щоб навчити співати, танцювати, рухатися під музику, сприйняти певний музичний образ, треба  спочатку виробити у дітей уміння вслухуватись  у звучання музичного твору. Діти з великим задоволенням слухають музику, яка породжує у їхній уяві знайомі образи. Музика допомагає оцінювати ту чи іншу подію.

Не менш важливим процесом у музичному вихованні є співи, які допомагають дітям правильно розвивати співацький голос і керувати дихальним апаратом. Діти вчаться невимушено і виразно виконувати пісні, а для цього їм треба оволодіти співочими навичками й уміннями (високе і дзвінке звучання голосу , чітка й виразна вимова слів, правильне відтворення мелодії пісні, правильне користування співочим диханням).   Дітям дається правильне уявлення про високі, низькі, довгі та короткі звуки , вони вчаться розрізняти їх, визначати напрямок руху мелодії, контролювати свій спів.

Працюючи над  розвитком музично-ритмічних рухів, насамперед потрібно навчити дітей виразно виконувати танці, ігри, хороводи. Особливу увагу слід звертати на вміння дошкільників узгоджувати рухи з характером музики й такими  засобами музичної виразності, як регістр, темп, динаміка, ритм. Музично-ритмічні рухи виробляють звичку координувати рухи, поліпшують осанку дітей.  Ритм  музики до рухливих ігор посилює корисний вплив на дитячий організм.

На певному етапі музичного розвитку діти починають виявляти здатність до самостійної творчої діяльності: інсценують пісні, імпровізують звуконаслідування, поспівки, навіть створюють власні нескладні мелодії. Особливо корисною є дитяча музика, , ігрова і танцювальна творчість. Сюжетні  ігри розвивають дитячу уяву, вміння знайти відповідний образ. У вільних танцях діти комбінують послідовність рухів,застосовують елементи окремих танців, довільно змінюючи їх. Під час виконання музично-ритмічних вправ дітям належить самостійно вибирати рухи відповідно до характеру музики. Поступово творчі завдання, що їх пропонує дітям  музичний керівник, ускладнюються.   

Основні завдання музичного виховання в дитячому садку:

• виховувати сприйнятливість до музики;
• збагачувати музичні враження дітей шляхом ознайомлення їх з різноманітними музичними творами;
• навчити дітей співати, ритмічно  рухатись  під музику і грати на дитячих музичних інструментах;
• розвивати музичні здібності:  емоційну чутливість,  мелодичний слух, ладове чуття,  відчуття ритму;
• виховувати музичний смак, формувати оцінне ставлення до музики;
• розвивати творчі здібності дітей.

Отже, значення музичного виховання для дошкільнят є надзвичайно важливим. Ознайомлюючи дітей із нотною грамотою, різними жанрами в музиці, чи творчістю композиторів, педагог виховує в дітей не тільки любов до музики, вміння її слухати, чи ритмічно рухатися в ритм музики, а також закладає і формує інші цінності такі, як добро, відповідальність, почуття дружби тощо. На прикладах музичних творів можна провести паралель таких почуттів, як  : любов – ненависть, працьовитість – лінивство, відповідальність – байдужість, добро – зло… На музичних заняттях педагог вчить дітей розрізняти ці паралелі, підводить їх до того, як композитори через музику передають почуття позитивних і негативних героїв (в позитивних – музика весела, радісна, світла…, а в негативних – тривожна, неспокійна, звучить у низьких регістрах).